Ця українська народна казка дуже добре визначає часи, які ми проживаємо зараз, оскільки розповідає про невизначеність, що врешті решт розсіється, а також породжує надію, що все вийде добре, що після лихоліть та страждань лютої зими, настане весна, прийде сонце та нове життя.

Краса української мови кристалізується в усному дискурсі народних казок. Як і казки будь-яікою іншою мовою, їх дуже приємно читати і слухати, оскільки вони зберігають мудрість і гумор цілого народу. Цінність полягає в тому, щоб допомагати формувати логічне мислення, за допомогою лінійної структури епізодів казки. Герої українських казок часто представлені тваринами. Вовк завжди представляв жадібного і злого, лисиця-хитрого та розумного героя, ведмідь- сильного і доброго, а зайчик - слабкого і боягузливого. Але мораль цих історій полягає в тому, що ми не повинні глузувати над слабкими, адже ми завжди можемо зустріти маленького, але дуже розумного зайчика, здатного віддати лисиці належне і перемогти злого вовка.